СТД Северодонецкий театр драмы (01.04.1993-01.06.97)



Якщо Ви залишите театр, то не зможете більше переглядати календар подій і інші робочі матеріали, які доступні лише для учасників театральних колективів.

Ви справді хочете залиши театр?
Зараз буде надіслано заявку на вступ, яку має підтвердити адміністратор сторінки театру. Після підтвердження, посилання на цей театр з'явиться на Вашій персональній сторінці.

Вступити до театру?

Учасники


Вистави


Контакти

-URL: ATheatre.com.ua/theatre/std93-97
Україна
Северодонецк Луганской области

;
Глядачів: 2
Піти з Глядачів означає, що цей театр більше не входить в сферу Ваших інтересів. Ви не будете отримувати інформацію про цей театр в списку обраного.

Бажаєте продовжити?
Стати Глядачем означає, що Ви зацікавились цим театром, що Ви хочете отримувати інформацію про цей театр та його репертуар першочергово.

Бажаєте продовжити?
Актуальный адрес нового проекта А. Шмаля: http://www.atheatre.com.ua/uk/Theatres/Details/art-n-gart А теперь - вглыбь или вширь, кому как нравится. Шведский студент Dareush F. Zamyslowski, коренной француз армянского происхождения, пишет роман на чистісенькій українській мові під назвою... Сейчас он ищет сомалийский эпиграф. адекватный российскому афоризму тех еще времен: "Советских идеологов с Бенуа примирила общая ненависть к авангарду, ко всяким там малевичам-шмалевичам" (журнал "Итоги", Москва, 22.06.1998 г.). И надеется, что графически это будет выглядеть... Будет выглядеть. "Северодонецкий государственный театр драмы" создан 1 апреля 1993 года и под этим названием официально зарегестрирован в государственном реестре... — Да ладно! Никакой не государственный, а всего лишь коммунальный, и не театр, а так, драмкружок"... — Отлично. Северодонецкий коммунальный драмкружок был создан... Как впоследствии оказалось, это о коммунальном драмкружке писали: "Сєвєродонецький театр драми - окрема новела фестивалю й найприємніша його несподіванка. Один із членів жюрі назвав колектив "відкриттям усіх проведених фестивалів". Блискуча акторська техніка, своєрідність режисерського мислення, вишуканість мізансцен" ("Культура і життя", Київ, 22.05.1996); "Если режиссер хотел показать скатывание общества до эротизма, то он должен был заслужить на это право..." (протокол Северодонецкого городского худсовета от 11.12.1995); "Скажем сразу: спектакль стал одной из сенсаций фестиваля... Мнение высокопрофессиональных, не зависящих от местных властей критиков спасает этот неординарный, интересный коллектив. которому в конце 1995 г. областная комиссия с подачи северодонецких чиновников подписала вердикт, равносильный смертному приговору" ("Наша газета", 26.03.1996 г.); "Это был истинный театр, зрелище, которое надо видеть, слышать и впитывать, которому нет адекватного перевода на словесный язык" ("Наша газета", 8.07.1995); "Гениально... Бред... Пластика потрясающая... Очень красиво, но ни фига не понятно" ("Проспект", январь 1995 г.). Принципиальное решение о создании коммунального драмкружка, нет, все-таки Северодонецкого государственного Тетара драмы, принято при личном участии мэра Северодонецка Бориса Евгеньевича Микитона и Северодонецкого городского Совета народных депутатов. Никто не верил, ни один человек в городе, области, Украине: новый театр в термоядерном 93-м?.. Не может быть, потому что не может быть никогда. И еще одна деталь: в театр все, кроме Шмаля, приехали на готовое. И некоторые квартиры получили - сразу, ничего для этого не делая. Не служебные, а навсегда! Увы, память дело временное. Этот ресурс, куда любой пользователь не может по своей пещерной прихоти вносить изменения, фиксирует эти факты раз и навсегда. "Шмаль - это личность, это выход театра на новый уровень, к иной эстетике... Тут есть такие находки, на которые, дай Бог, повезет художнику раз в жизни", - писали несколько раньше Северодонецка ("Димитровградская панорама", 1991 г.). Можно было бы процитировать много похожего, но - не здесь и не сейчас. С 1 апреля 1993 г. А. Шмаль - директор (до 1.04.97) и главный режиссер СТД (до 1.06.97). «Треба віддати належне Шмалю: він зумів, практично поодинці, здійснити свою мрію про професійний театр у Сєвєродонецьку» («Проспект», г.Северодонецк, январь 1995 г.). - Слишком много 1 апреля. - А нам кажется, что в самый раз, тем более, что это совпадение, просто-напросто день заседания горисполкома. Совпадение, но, как оказалось, смешное и эпохальное одновременно (подробности в романе). "Не то, что спутать - северодончан и сравнить-то не с кем: абсолютно не традиционная эстетика" ("Наша газета", 7.06.1997). Згідно зі стародавнім прислів'ям, той, хто приходить вчасно, приходить занадто рано. У 1996 р. М.В.Голубович, народний артист України, начальник Управління культури Луганської області, у захваті скаже: «Я дійсно отримав празник. Спасибі вашому місту, котре допомогло «народити це маля, і сподіваюся, що воно не стане позашлюбним» (Ратнер А. Победителей не судят. – Северодонецк: «Проспект», №16/93, 21 апреля 1996 г.). Чем хороша эта страница? При всем желании поведать много чего из неопубликованного, мы - пока! - ограничиваемся легко доказуемым. Но настанет день... Нет, Агата Кристи еще не дописала свой роман, полный вымысла и правды - с псевдонимами оригиналов, еще каких оригиналов! Агата Кристи говорит, что герои еще целы и невредимы (и дай Бог им здоровья), поэтому финал слишком открыт, чтобы накрыть его медным тазом. В одном можно не сомневаться: этот роман будет завершен и предан огласке тот час же, как только Агата Кристи позволит. Вспомнился фрагмент из романа Булгакова и спектакля Шмаля (времен не драмкружка, но ЭЛС, знаменитого подвала): — А вот, например, кентурион Марк, его прозвали Крысобоем, — он — добрый? — Да, он, правда, несчастливый человек. С тех пор как добрые люди изуродовали его, он стал жесток и черств... Если бы с ним поговорить, я уверен, что он резко изменился бы. — Я полагаю, что мало радости ты доставил бы легату легиона, если бы вздумал разговаривать с кем-нибудь из его офицеров или солдат. Впрочем, этого и не случится, к общему счастью, и первый, кто об этом позаботится, буду я. 1 квітня 1993 року Сєвєродонецьк пірнув у геть марну трату часу, яку спинив лише 1 червня 1997 року. «Натура нашого міста складна і неосяжна. Від небаченого у провінції дива – драмтеатру з заморськими витівками-вихилами (даруйте, хочеться сказати – «звихами») арткульту та постмодерну (ізму) до простого, зрозумілого, життєвого – ринку та міського транспорту...» (Толок С. Етюди оптиміста. Сєвєродонецьк: «Сєвєродонецькі вісті» № 40 (4743), 24 травня 1997 р.) Ми ніколи не дізнаємося, що то таке «арткульт», ніколи не процитуємо відверто одіозні публікації, декотрі з яких лише зараз побачили вперше, але доволі точно знаємо, що Сєвєродонецький театр у році 1993-му не мав народжуватися, і це було б цілком логічне вирішення усіх проблем, що вибухнули у мить завчасних пологів. Лишимо без коментарів жахливі публікації. Лише констатуємо, що деякі опоненти не відмовилися від безкоштовних квартир, що їх надав «драмгурток» 1993-97 р. Історія сєвєродонецької драми перетворилася на театральний роман, час якого ще не настав. «І ніякі «авторитети» міської й обласної преси, ніяка висока думка будь-яких журі, не зможуть мене переконати» (Н.Баржанский. А король-то голый. — Северодонецк: Северодонецкий химик № 22 (3499), 1 июня 1996 г). Критики ніби не бачили і не чули, що у «елітарному» театрі поставлені вщерть не авангардні казки для дошкільнят, комедії «Бродяги Далласа» (за п'єсою М.Фрейна «Театр, або Шум за сценою»), «Сто тисяч» І.Карпенка-Карого, «Босоніж по парку» Н.Саймона, «Весілля» М.Зощенка. У репертуарному портфелі театру — розібрані до кісток ще у Харківському інституті мистецтв (1986-91 р.) і притримані саме через їх «авангардність» «Чевенгур» А.Платонова, «Стільці» Е.Іонеско, «В очікуванні на Ґодо» С.Беккета, «Серсо-Біси» за В.Славкіним-Достоєвським, «Настася Пилипівна» Вайди-Достоєвського… Треба було ставити Платонова, Іонеско і передусім Достоєвського. Було б дуже реалістично, футуристично і навіть кумедно! У 1996-97 р. у Сєвєродонецьку вперше випробувані техніки, які багато років потому лягли в основу до-експресивної практики ТМ Art&Гарт. Нажаль, в останні місяці роботи, таємно, в лісі (подробиці у романі)... Ефект був надзвичайний. Донині учасники «лісових штудій», говорячи гранично скромно, боготворять ці тренінги. Ефективність їх виняткова, негативних наслідків — ніяких. Вже тоді ми практикували як ніколи досконалий Фізичний тренінг, тотальні техніки «Shock Dance», «Суфійське крутіння», «Латихан», "Тенсьогріті" і т.ін. Не випадково саме під Сєвєродонецьком у 2004 р. відбулися зйомки фільму «Sтрах off!», який акумулював до-експресивні здобутки двох десятків років пошуку. Якби у 97-му цю роботу не припинили, наскільки б ми просунулися у пошуках інтегрального психо-енергетичного тренінгу... Всі учасники цього зльоту живі і здорові, працюють і пам'ятають. І пам'ять ця не емоційна і ностальгічна, а діюча і продуктивна. Прямая речь оппонентов: «Он… наделал своими спектаклями много шума… Сумел ли он воспользоваться преимуществами этого шума…»; «Зачем же мельчить? Я думаю, будет стоять памятник… А мне и последователям - барельефчики, гипсовые»; «… он возглавлял любительский театр… Драмкружок, если хотите» (Сєвєродонецькі вісті», 28 лютого 1998 р.) Из инетовских апрельских (!) находок 2011 года: http://www.jivu.ru/jivu.ru/people/element.php?ID=1318 Игорь Бычков, лидер московской группы "Алоэ": "...мы не допустим подлых инсинуаций и присвоения нашего честного имени лицами в пачкающей одежде. Как утверждают неофициальные источники, все лица делятся на две категории: лауреаты и говно. Группа АЛОЭ стала лауреатом около 40 фестивалей. Это не помешало Игорю Бычкову закончить музучилище по классу контрабаса, не закончить Харьковский кулек по классу хордер, писать музыку к спектаклям А.Н.Шмаля в Северодонецком государственном театре драмы". И еще с (не)официального сайта Игоря Бычкова (http://aloeband.narod.ru/hrenology.html): "1993 - 1996 - Группа активно концертирует. Участники группы совмещают с концертной деятельностью работу в новорождённом Северодонецком государственном театре драмы. Под чутким руководством главного режиссера, члена Союза театральных деятелей Украины, ученика Ежи Гротовского (увы, тут перебор, но, честно говоря, приятный. - Ред.), А. Н. Шмаля 'Алоэ' создают музыку к экспериментальным авангардным комедиям*: Фрейн - Бродяги Далласа, Шмаль - И на Нирвану капает свеча, Шекспир - Гамлет" *Так в тексте И. Бычкова Да, наломал Игорь дров, но только в деталях: в определении жанра Нирваны и Гамлета, например, да и учеником Е. Гротовского А.Ш. не был. С таким же успехом можно было и В.В. Лобановского упомянуть, его методики оказали влияние на А.Ш. - создателя "драмкружка" в Северодонецке, удостоенного (бла-бла-бла) памятника среди барельефчиков. Тот СТД 93-97 наделал большого шуму в Луганске показом фрагмента из "Нирваны" с группой "Алоэ", взял 1-ю премию за лучшую режиссуру на фестивале "Театральный Донбасс" и премию губернатора Луганской области (1996 г.), участвовал в фестивале "Мистецьке Березілля' 1996". Промолчим о том, что очень большой чиновник из Киева благословил показ "Гамлета" в Эдинбурге... (загадка? загадка!) И о том, что А. Шмаль занял 2-е место в номинации на премию "Эксперимент" НСТДУ 1997 г. (именно того, последнего "ранней" истории театра) Промолчали? Промолчали. И не только об этом. О подробностях его ухода из театра, якобы, "по собственному желанию" тоже ни-ни (подробности - в романе)
 
каталог сайтів Рейтинг@Mail.ru Украина онлайн